Футбольні мундіалі: від великого до смішного. Частина ХІХ. Рука Бога: уругвайська версія

В Африки була мрія. І 15 травня 2004 року вона здійснилася. В цей історичний для всього Чорного континенту день Зепп Блаттер офіційно оголосив ПАР господарем мундіалю 2010. Апетит приходить під час їжі, а тому в африканських збірних з’явилася нова ціль – перемога на домашньому турнірі. На старт забігу за золотом вийшли 6 спринтерів: Нігерія, Камерун, Алжир, Кот-д’Івуар, ПАР та Гана. Однак вже після групової стадії з шести аргонавтів залишився лише один. Камерун не спромігся здобути бодай очка в зовсім не смертельному квартеті з Нідерландами, Японією та Данією. Алжиру ж трьох матчів виявилось замало, щоб забити гол. Попри те, що Лиси пустелі втримали нульовку в матчі з Трьома Левами, мільйони нейтральних вболівальників зраділи, що цій команді після поразок в матчах зі США та Словенією довелося пакувати валізи. Невдоволеними залишились лише ті, яким лікарі прописали матчі Алжиру, як засіб від безсоння.

Нігерія вкотре не виправдала сподівань, примудрившись набрати тільки очко в групі, де з ними змагалися Аргентина, Південна Корея та Греція.

За крок від плей-оф зупинились Кот-д’Івуар та ПАР. Слони сподівалися на те, що в останньому турі Бразилія буде грати на перемогу зі своїми португальськими братами. Але селесао, звичайно ж, думали про себе та розписали мирову, яка виявилася на руку європейським бразильцям. Золоте покоління івуарського футболу вкотре залишилось біля розбитого корита. Навіть рідні стіни не допомогли ПАР повірити, що їй до снаги розгромити розібрану збірну Франції, а тому фанатам Бафана-Бафана залишилось підтримувати єдину африканську команду, яка продерлася в матчі на виліт. На мундіалі 2010 Гана підтвердила правильність свого прізвиська – Самотня зірка. Саме завдяки їй африканські фанати продовжували вірити, що в фіналі на стадіоні «Соккер Сіті» звучатимуть не лише вувузели, а й «Боже, благослови Гану, нашу Батьківщину». Самотня зірка на груповій стадії не вражала. І вона була дуже близькою до того, щоб скласти компанію іншим африканським невдахам, які передчасно завершили свій шлях на мундіалі. Гана пролізла в 1/8 лише завдяки кращій різниці забитих та пропущених м’ячів, яка зупинилася на позначці 0, на відміну від австралійців, котрі грали самі та давали грати іншим, а тому завершили групову стадію з –3. Та й серби не зрадили собі: розібравши бундесмашину, вони в наступному матчі примудрилися згоріти австралійцям.

В 1/8 фіналу на Самотню зірку чекали зірково-смугасті. Цей матч в США прикував до екранів телевізорів рекордні 19 мільйонів глядачів. Однак після фінального свистка старого знайомого українських вболівальників Віктора Кашшаї, розчарованим янкі довелося топити горе в численних барах. Гіркоти цій поразці американців додавало те, що матч проходив під їх диктовку. Але в овертаймі лідер Гани Асамоа Г’ян схилив шальки терезів на користь Cамотньої зірки.

Тренер переможців Мілан Раєвац не приховував свого задоволенням виходом у топ-8: «Тепер за нас вболіває вся Африка. Сподіваюся, що підтримка цілого континенту допоможе нам подолати і наступний бар’єр». Щоправда, суперник Гани по чвертьфіналу зовсім не скидався на хлопчика для биття. Голодний і злий Уругвай теж бачив себе у півфіналі. Селесте спокійно виграла групу, а в 1/8 фіналу два голи Суареса поховали Південну Корею. На жаль для Гани, Луїсіто ще не сказав своє останнє слово на турнірі.

З перших секунд переповнений «Соккер сіті» погнав Гану вперед. Але Самотня зірка не спішила тішити вболівальників. В першій половині тайму на полі була лише одна команда – Уругвай. Якщо б не воротар Кінгсон, то на табло вже могли б горіти не надто приємні оку африканських вболівальників цифри 2:0 на користь Селесте. Після подачі кутового Форланом, м’яч зрикошетив від Менса та полетів у ворота Гани, де голкіпер якимось дивом парирував цей удар. Невдовзі Суарес нагадав про себе, і вже готувався святкувати гол, але Кінгсон продемонстрував фантастичну реакцію та перевів сферу на кутовий. Цей стандарт мав дуже кепські наслідки для уругвайців. Під час його розіграшу травму, несумісну з продовженням матчу, отримав Лугано. Дієго намагався грати на морально-вольових, але проти природи не попреш. Після пошкодження стовпа уругвайської оборони хід поєдинку повернувся на 180 градусів. Поки Суарес випрошував штрафний, Гана провела блискавичну контратаку, яку завершував Мунтарі, після пострілу якого м’яч просвистів в кількох сантиметрах від стійки. Під завісу першого тайму Кевін-Прінс Боатенг міг забити один з найкрасивіших м’ячів африканського мундіалю – уругвайські захисники проґавили бісіклету й просто спостерігали, як м’яч після удару ганця летить в йоганнесбурзьке небо. Коли Бенкеренса вже хотів відправити команди в роздягальні, Саллі Мунтарі зважився на постріл з 35-метрової дистанції, який Муслера відверто проспав.

Згодом уругвайський воротар намагався перекласти вину на «Джабулані», по якому вже встиг пройтися бразильський голкіпер Жуліо Сезар: «Я думаю, що в супермаркеті можна купити кращі м’ячі, ніж це «чудо», яке нам презентувала FIFA».

Однак сонце недовго гріло на ганській вулиці. Вже на 55-й хвилині Дієго Форлан чудовим ударом зі штрафного відновив статус-кво. Цей м’яч також не обійшовся без воротарської помилки. Кінгсон почав метатися по лінії воріт, замість того, щоб спокійно чекати пострілу Дієго. Забитий гол надихнув уругвайців на штурм воріт Самотньої зірки. Хвилі атак Селесте накочувались на ворота африканської збірної, де роль своєрідного хвилеріза виконував Кінгсон. Якби не голкіпер, ганська пісенька була б проспівана вже по завершенні 90-хвилин. Але Кінгсон зі шкіри ліз, аби реабілітуватися за прокол з голом Форлана: він витягнув кілька вбивчих ударів від Суареса. В овертаймі в Селесте явно закінчилось паливо і вона мріяла лише про те, як дотягнути до серії пенальті. Тренер уругвайців Табарес не міг оживити своїх підопічних, оскільки вже давно використав всі заміни.

На 120-й хвилині трапився один з найдраматичніших епізодів в історії чемпіонатів світу. Після подачі зі штрафного Менса виграв другий поверх в Муслери та переадресував м’яч на Аппіа, який ударом з кількох метрів відправив круглого в напрямку воріт. Стефан вже бачив, як сфера перетинає лінію воріт, однак на допомогу воротарю прийшов Суарес. На цьому пожежа в володіннях Муслери не закінчилась: Адія пробиває головою здавалось би напевно, однак Суарес знову парирує мертвий удар. Гравці Самотньої зірки сигналізують арбітру, що Луїс забув про те, що він не голкіпер, і цього разу відбив м’яч рукою. Арбітр не вдавав великого сліпого та оцінив сейв Cуареса червоною карткою та одинадцятиметровим. Форвард Аякса покидав поле зі сльозами на очах, адже він знав, що в Гани є Г’ян, для якого забити пенальті – раз плюнути. Асамоа підходить до точки. Вся Африка готується святкувати історичний тріумф – перший вихід в півфінал. А там й до медалей, або навіть до титулу – рукою подати. Надпотужний удар Г’яна приймає на себе перекладина. Цей м’яч більше так і не повернувся на поле, він став жертвою якогось фоторепортера чи стюарда. Розчарований Асамоа волів провалитися крізь землю, а Суарес продовжував плакати, тільки тепер від щастя.

Через секунду арбітр дав фінальний свисток. Долю путівки в півфінал мала вирішити одинадцятиметрова лотерея. Вболівальники Гани не сумнівалися в успіху своєї команди, адже знали, що негідника Суареса має бути покарано. Шамани не надто вірили в справедливість, а тому взялися за свої бубни. Серію відкрив влучний удар Форлана. Потім до м’яча підійшов … Г’ян. На стадіоні запанувала моторошна тиша і Асамоа поцілив точно в дев’ятку. Після ідеального удару форварда з вуст багатьох африканських вболівальників злетіло питання: «А де ж ти був раніше?». Першим схибив капітан Гани Менса, який намагався перехитрувати Муслера, а зрештою сам спіймав облизня. Однак фанати Гани недовго сумували – Максі Перейра зафутболив сферу на трибуни. До м’яча підходить Адія, який міг стати героєм поєдинку, якщо б не божа рука Суареса. Мабуть, ці думки не давали ганцю спокою й він програв свою дуель Муслері. Тепер Уругвай від виходу в топ-4 відділяв лише один точний постріл. Список Табареса закривав Абреу. Навіть розуміючи вагу останнього пенальті, форвард не зрадив своєму прізвиську El Loco (Божевільний) та вирішив пробити паненкою. Кінгсон не чекав такого ходу конем та лише безпорадно спостерігав, як круглий затріпотів в сітці його воріт.

Африканські мрії про півфінал довелося відкласти на наступний чемпіонат. На Чорному континенті Луїса Суареса намагалися звинуватити в усіх смертних гріхах. Так, гравці збірної Гани заявляли, що вони ніколи б не зважилися на такий підлий вчинок, який зробив уругваєць. Їхнім словам хотілося б вірити, але, чесно кажучи, не виходить. В 1986 році Марадона зробив нещасною Англію, а в 2010 рука Суареса змусила плакати цілий материк. В Уругваї ж Луїса носили на руках. Всі розуміли, що без форварда-воротаря їм би не бачити півфіналу, як своїх вух. «Говорити про шахрайство в матчі з Ганою – неправильно. Це занадто грубе слово. Можливо, Луїс припустився помилки, виставивши руку, але я думаю, що він зробив це інстинктивно. За цю помилку він заплатив велику ціну, адже отримав вилучення і тепер пропустить наступну гру. Не потрібно вішати на Суареса всіх собак. Можливо, ви ще хочете звинуватити його в тому, що Гана не забила пенальті? Коли ми програємо матч, то ніколи не шукаємо причини наших невдач на стороні, ми просто підходимо до дзеркала», – підкреслив Табарес.

Екс-гравець збірної Уругваю Густаво Поєт теж підтримав співвітчизника: «Ці всі слова про те, що Суарес вкрав в Гани перемогу – лайно. Луїс пожертвував собою заради блага команди. Він зробив щасливими 3,5 мільйонів людей в нашій країні. Ті, хто стверджує, що він мав пропустити м’яча в ворота – підло брешуть. Вони плутають футбол з іншою грою. Суареса можна було б назвати шахраєм, якби він забив гол рукою так, щоб не помітив суддя. Але в цьому епізоді всі все бачили. Рефері дав червону картку Суаресу. А Г’ян отримав шанс вивести свою країну в півфінал, але змарнував його. Якщо ганці дійсно вірять в те що говорять, то вони дуже наївні. Якщо ти наївний, ти ніколи не виграєш у великих матчах». Форлан подякував партнеру: «Як правило, він забиває для нас голи, а сьогодні він врятував нас від одного з них. Якщо б не Суарес, нам довелося б їхати додому. Він врятував для нас цю гру».

Головний герой (антигерой) чвертьфіналу не збирався тримати язика за зубами: «Отримувати червоні картки вкрай неприємно. Але в цьому випадку моє вилучення окупилося сторицею. Адже я дозволив своїм партнерам спробувати щастя в серії пенальті! Без мене цього б не було. Ви не уявляєте, як я радів, коли Г’ян влучив у перекладину! Тепер мені належить Рука Бога! В мене справжня Рука Бога, адже нею я зробив кращий сейв турніру. До речі, інколи на тренуваннях я стою на воротах. І сьогодні мені це стало в пригоді».

Володимир Войтюк, Football.ua