Футбольні мундіалі: від великого до смішного. Частина ХІV. Каліф на літо

Інколи велику історію творять маленькі люди. Так трапилося й на чемпіонаті світу 1990 року. Ніхто не очікував від Сальваторе Скіллачі нічого особливого. Критики задавалися питанням: а що робить простий смертний Тото серед італійських форвардів-небожителів. Чи мав Скіллачі шанси потіснити когось з ударного квартету – Віаллі, Манчіні, Карневале, Серена? До того ж, Роберто Баджо теж міг, м’яко кажучи, непогано зіграти в нападі. На момент старту мундіалю 1990 Тото вже виповнилось 25, а він міг похвалитися лише одним сезоном у серії А. Про «незамінність» Скіллачі для збірної красномовно свідчить статистика. До італійського мундіалю Тото лише одного разу одягав футболку Скуадри Адзурри. Однак той чемпіонат світу все змінив. Це було літо слави Скіллачі. На жаль, він так і залишився в пам’яті вболівальників, як каліф на літо. Досягнувши свого піку, форвард стрімко покотився вниз. Але це буде потім, а на тому мундіалі Тото став локомотивом, який ледь не дотягнув італійську збірну до омріяного золота.

Дитинство Сальваторе зовсім не нагадувало казку. В 1960-70 роки мафіозний спрут особливо міцно стиснув Сицилію та її головне місто – Палермо, в якому з’явився на світ Тото. Попри постійну небезпеку, столиця острова давала простим смертним нагоду вибитися нагору. А Сальваторе не звик марнувати шанси. Тоді багато сицилійських юнаків мріяли про кар’єру мафіозі, а ось Тото  хотів стати кумиром цілої нації та здобути для Італії кубок світу. В одному з найбідніших кварталів Палермо, в якому жила сім’я Скілаччі, у хлопця не було великих можливостей для того, щоб відточувати свою техніку, адже там навіть не пахло футбольними полями, парками чи майданчиками. Однак Сальваторе це не зупиняло, він долав десятки кілометрів, щоб втілити свою мрію в реальність. Тото навіть довелося кинути школу, оскільки вона забирала занадто багато часу.

Щоденна важка праця швидко дала свої плоди. Коли Сальваторе виповнилося 17, на нього поклала око місцева аматорська команда АМАТ. Вже у своєму дебютному сезоні Тото показав, що найкраще він вміє забивати голи. До того ж, за кожен результативний постріл юнаку платили хороші гроші, які допомагали сім’ї Cкіллачі залишатися на плаву. Форвард відзначився 75 забитими м’ячами, а в одному з матчів Сальваторе якось навіть поклав у ворота нещасного воротаря аж 11 голів. Недивно, що перший сезон в складі АМАТ став для Скіллачі останнім. Мессіна зробила казкову пропозицію Тото.

Так розпочалася футбольна одіссея Сальваторе довжиною в життя. Звичайно, серія С2 – це не те саме, що серія А, але форвард бачив у ній першу сходинку на футбольний Олімп. Проте спочатку справи в Тото не клеїлися. Його три м’ячі в першому сезоні не вразили клубне керівництво, й воно почало сумніватися в талантах форварда. На щастя, маленькі клуби вирізняються терпінням і вони дали Сальваторе не один, а десятки шансів. Незважаючи на скромний сезон Тото, Мессіні вдалося піднятися в Серію С.

На новому рівні форвард знову ж таки не показував нічого особливого, забиваючи лише по великих святах. Добре, що тренери продовжували вірити в амбіційного юнака, а не засадили його на дальній край лави запасних. В сезоні 1985/86 років Скіллачі віддячив наставнику Франческо Скольйо за терпіння. 11 м’ячів форварда допомогли Мессіні вибороти путівку в серію В. Такий стрибок результативності виглядав особливо вражаюче на фоні 8 м’ячів Сальваторе за два попередні сезони. Тото розумів, кому в першу чергу він зобов’язаний виходом на новий рівень: «Скольйо ніколи не заганяв мене в вузькі рамки, а говорив, щоб я грав так, як хочу. «Головне, щоб на полі ти почував себе комфортно, а голи прийдуть». Ця свобода й допомогла мені реалізувати свій потенціал. Без Франческо в мене нічого б не вийшло. У часи Мессіни ми забили багато чудових голів». Щоправда, песимісти не спішили визнавати те, що на італійському футбольному небосхилі засяяла нова зірка. Вони сумнівалися, що серія В виявиться Тото по зубах.

Спочатку критики торжествували, адже Скіллачі за весь сезон спромігся залишити лише три автографи в воротах суперників. Однак такій беззубій грі Тото існувала вагома причина. Він більшу частину року провів в лазареті через травму меніска. Попри проблеми свого головного скарбу, Мессіна виконала завдання на сезон та закріпилася в Серії В. Хоча в наступному сезоні Мессіна опустилася з 7 місця на 12, справи Тото пішли вгору. Він відзначився 13 м’ячами, тобто кожен третій гол Мессіни був на рахунку форварда. Далі –більше. У сезоні 1988-89 років Скіллачі з 23 м’ячами виграє бомбардирську гонку Серії В. Інші гравці джалло-росі разом взяті забили тих же 23 голи. Тепер всім було очевидно, що Тото вже виріс з коротеньких шортів Мессіни. Скіллачі продовжував залишатися скромним хлопцем з Палермо: «Якщо б не рокіровка на тренерській лаві Мессіни, я б ніколи не став кращим бомбардиром серії В. Методи Зденека Земана допомогли мені здійснити той історичний прорив, без якого я б не привернув увагу самої Старої синьйори».

Наприкінці 1980-х Ювентус переживав вкрай непростий перехідний період. Б’янконері солідно затарилися на трансферному ринку, заплативши більше 4 мільярдів лір за Сергія Алейнікова, а П’єрлуїджі Казірагі обійшовся Зебрам на 2 мільярди дорожче. За Скіллачі туринський клуб запропонував тих же 6 мільярдів. В Італії не прийнято відмовляти Старій синьйорі, і в 1989 році Тото одягнув смугасту футболку. Фанати б’янконері були вкрай незадоволені цими трансферами, адже в міжсезоння команду покинули такі знакові постаті, як Мікаель Лаудруп та Алессандро Альтобеллі. Тіфозі не чекали від новачків нічого хорошого. А найбільше критичних стріл вони випускали на адресу нікому невідомого форварда з Серії В. Сальваторе миттєво вдалося змусити фанатів змінити гнів на милість. З трансфером Тото керівництво б’янконері влучило в яблучко. 

Спочатку Скіллачі довго запрягав, але тут, як це вже не раз бувало в кар’єрі Тото, своє вагоме слово сказав тренер. «Після провального матчу з Болоньєю до мене підійшов Діно Дзофф та сказав: «Для чого ти намагаєшся винаходити велосипед? Грай, як ти грав в Мессіні, і нічого не вигадуй»». Вже через тиждень я відзначився дублем в матчі з Вероною». Новачок розійшовся не на жарт та завершив сезон з 15 м’ячами, ставши головним голеадором Юве в сезоні. Та й на рівні всієї Італії Тото не пас задніх. В бомбардирській гонці його випередили лише Марко ван Бастен, Роберто Баджо та Дієго Марадона. М’ячі Скіллачі допомогли туринцям здобути два титули – Кубок УЄФА та Кубок Італії. Однак керівництву та фанам цього виявилося замало. Кубки не могли слугувати індульгенцією за провал в чемпіонаті, де б’янконері фінішували на незвичному 4 місці.

Незважаючи на фантастичну форму, яку набрав Скіллачі, його практично ніхто не бачив в основі на італійському мундіалі, але на те, що б поїхати на чемпіонат світу в якості запасного, він однозначно заслужив. Перший збір Скуадри Адзурри напередодні головного турніру чотириріччя міг мати для Скіллачі фатальні наслідки. Фанати Ювентуса влаштували грандіозне побоїще неподалік від тренувальної бази Скуадри Адзурри. В такий спосіб вони протестували проти переходу в рідний клуб Роберто Баджо, головної зірки свого давнього ворога – Фіорентини. Після з’ясування стосунків між фанатами та тим, хто випадково їм підвернувся під руку, лікарні поповнилися 51 пацієнтом. В лазареті міг опинитися й 52-й. Скіллачі випадково опинився в епіцентрі конфлікту, коли добирався до тренувальної бази. На одній з вулиць тіфозі зупинили авто Скіллачі та не впізнавши свого бомбардира, почали трощити його авто, намагаючись дістатися до Тото. На щастя, карабінери опинилися в потрібний час в потрібному місці. Відтоді Фортуна взяла форварда під своє крило. Щоправда, ненадовго.

У дебютному матчу італійського мундіалю проти австрійців тренер Адзельо Вічіні зробив ставку на дует форвардів Віаллі-Карневале. Проте час стрімко летів, а на табло горіли нулі. Тоді Вічіні вирішив ризикнути та на 74-й хвилині випустив на заміну Скіллачі. Німецька «Франкфуртер альгемайне» дала цікаву характеристику форварду, який з’явився на полі: «На фоні інших італійців, які виглядали так, наче щойно вийшли з перукарні, цей хлопець скидався на пролетарія». Вже через 4 оберти секундної стрілки «пролетарій» віддячив тренеру за довіру та ударом головою замкнув навіс Віаллі. Гол Тото приніс перемогу Скуадрі Адзуррі.   

«Це було неймовірно. Коли Вічіні сказав, що я маю готуватися до виходу на заміну, я спочатку не повірив та перепитав, чи він дійсно має на увазі мене. Я їхав на мундіаль, як гравець номер 22, а тому думав, що спостерігатиму за матчами з лави запасних чи навіть з трибун. Мене не розчаровував такий стан речей, оскільки я розумів, що інші футболісти – набагато сильніші. Вже можливість тренувався поряд з цими гравцями була для мене великою честю. На 74-й хвилині матчу з австрійцями розпочалася моя казка. Коли я виходив на поле в футболці збірної то відчував неймовірні емоції, але, чесно кажучи, дуже боявся, адже це був мій перший серйозний матч за збірну. Коли я побачив заповнені вщерть трибуни «Стадіо Олімпіко», то мене аж затрусило. Я просто не хотів зганьбитися… Гол?  Це було шаленство. Я вдарив з усієї сили, а потім, не тямлячи себе від радості, побіг до лави запасних, на якій сидів мій товариш Стефано Такконі, який перед тим, як я з’явився на полі, прокричав до мене слова, які я спочатку сприйняв за жарт: «Іди та забий їм головою». Як показав час, Стефано мав пророчий дар. Я дійсно забив головою, й це при тому, що за весь сезон я жодного разу не відзначався ударом з другого поверху. Після матчу мені зателефонував батько. Він міг нічого не розповідати, оскільки я все чув… На вулиці Ліджи Барба під будинком моїх батьків люди просто божеволіли», – згадував Скіллачі.

Вирішальний гол не гарантував Тото місце в старті. Матч з США Скіллачі знову розпочав на лаві запасних. Вже на 11-й хвилині Джанніні відкрив рахунок в поєдинку. Проте Скуадрі Адзуррі так і не вдавалося зробити рахунок комфортнішим, а тому Вічіні знову кинув в бій свого джокера. Однак цього разу його поява на полі не дала бажаного ефекту. Італійський захист, як завжди, виявився на висоті – чергові 2 очки впали в скарбничку Скуадри Адзурри. У заключному поєдинку групи з чехословаками Вічіні міг дозволити собі ризикнути. Тому фанати нарешті побачили не досвідчену пару Карневале-Віаллі, а молоду та голодну Скіллачі-Баджо. Й вона не підвела. Тото та Роберто забили по голу, забезпечивши Італії третю перемогу. «Гадзетта делло спорт» не приховувала свого захоплення грою форвардів: «Дві свіжі гармати принесли нам два очки».

В 1/8 фіналу Вічіні знову знайшов місце в основі для Скіллачі, і той вкотре не підвів. На 65-й хвилині Тото вразив ворота збірної Уругваю. А через 20 хвилин Cерена поставив хрест на надіях Cелесте відновити паритет. Перед чвертьфіналом, у якому на господарів турніру чекала головна Попелюшка турніру – Ірландія, в Вічіні вже не виникало жодних сумнівів щодо того, ставити чи не ставити Скіллачі в основу. Італійці записали до свого активу чергову перемогу з рахунком 1:0. Помилкою досвідченого воротаря Патріка Боннера скористався, звичайно ж, Скіллачі. «Я дуже добре пам’ятаю чвертьфінал. Зокрема гру ірландських захисників, вони були створені для руйнування. На чемпіонаті світу 1990 року мені найважче було боротися проти аргентинців та ірландців. Але британці були набагато потужнішими, що давало їм велику перевагу наді мною», – зазначив Тото в одному з інтерв’ю.  Журналісти почали порівнювати Скіллачі з ще одним несподіваним героєм чемпіонату світу 1982 року, Паоло Россі. Проте Тото не підхопив зіркову хворобу: «Мені дуже приємне таке порівняння. Але Паоло був чемпіоном, а я – простий, скромний хлопець. Сподіваюся, що в подальшому я зможу забивати так само регулярно, як і зараз».

У боротьбі за путівку в фінал італійці схрестили шпаги з діючими чемпіонами світу – аргентинцями. Спочатку для Скуадри Адзурри все складалося згідно зі сценарієм. Уже на 17-й хвилині Скіллачі пробив Гойкочеа. Проте Фортуна інколи може повернутися до вас задом тоді, коли ви цього найменше очікуєте. 3 липня 1990 року це на власній шкірі відчули італійці. Після пропущеного гола аргентинці заграли набагато активніше, а на 67-й хвилині Дзенга відверто привіз. Каніджа не звик марнувати такі подарунки й запалив на табло другу одиничку. Зрештою матч добіг до пенальтійної гавані. Багато хто з тіфозі не чекав від одинадцятиметрових нічого хорошого. Адже альбіселесте мали в своєму складі Гойкочеа, який в серії пенальті почувався, наче риба в воді, Дзенга ж нагадував швидше сокиру. Недивно, що італійський флагман затонув, не допливши до фіналу. 

«Яка дурість, яка величезна дурість… Ми грали вдома, ми відкрили рахунок в матчі, ми були сильнішими, тоді аргентинці видавалися зовсім не страшними. Ми розслабилися, за що згодом заплатили жахливу ціну. Я впевнений, що в фіналі, маючи за плечами цілу країну, ми б нікому не віддали титул. Але в півфіналі ми випустили перемогу. Після цієї поразки я дуже довго не міг прийти до тями. Більше двох годин я сидів в готельному номері, плачучи та викурюючи сигарету за сигаретою. Чому Бог відвернувся від нас? Я б із задоволенням пожертвував Золотою бутсою заради можливості зіграти в фіналі. Мені варто було пробити одинадцятиметровий? Не знаю. Після аргентинських м’ясників на мої ногах не залишилося живого місця, і я боявся, що можу підвести команду», – розповідав розчарований Скіллачі.

Замість великого фіналу на Скуадру Адзурру чекав малий. Вічіні знову довірився парі Скіллачі-Баджо, і вона вкотре підтвердила свій високий клас. На 70-й хвилині Хвостик замкнув пас Тото. Невдовзі Платт відновив статус-кво. Коли глядачі вже передчували овертайм, Баджо повернув боржок Скіллачі. Тото вискочив на ударну позицію, але його явно скосив англійський захисник. Суддя Кінью впевнено вказав на одинадцятиметрову позначку. Гол Скіллачі міг принести йому не лише бронзу, а й лаври кращого бомбардира італійського мундіалю. Проте його абсолютно не хвилювала особиста першість: «Мені не виходила з голови поразка в матчі з Аргентиною. А тому бомбардирські звершення в протистоянні з англійцями відійшли для мене на другий план. Спочатку я хотів, щоб пенальті пробив Баджо. Але він переконав мене, заявивши, що чех Скухрави теж забив 5 м’ячів, а тому – це мій шанс обійти його». Тото спокійно виконав вирок. Можливо, саме Скіллачі слід було бити пенальті Аргентині, а не Донадоні чи Серені. Після того, як м’яч затріпотів в сітці, форвард побіг до рекламних щитів. Тоді ж тіфозі востаннє на тому мундіалі побачили його фірмовий знак – вирячені очі.

«Я з радістю повертаюся до найкращих миттєвостей в моєму житті. Тоді вся Італія збожеволіла через Скіллачі. Особливо було кумедно, коли люди називали домашніх улюбленців на мою честь. Влітку 1990 року прізвисько Тото виявилося найпопулярнішим серед власників собак. Однак фанати не обмежилися лише псами. Якийсь шаленець пішов ще далі та охрестив свого коня Тото. Згодом «тотоманія» пішла на спад, але про мене не забули. Чудово, що тепер, коли я їду за сотні кілометрів від Палермо, завжди знаходяться люди, які просять автограф та дякують за забиті голи. Отже я прожив життя недарма. Щоправда, спогади про той мундіаль в мене завжди з гірким присмаком. Я впевнений, що ми повинні були вигравати чемпіонат світу», – згадував Скіллачі. На мундіалі 1990 року Сальваторе пережив своїх 15 хвилин слави, після яких його кар’єра пішла на спад. Але Скіллачі назавжди вписав себе в історію чемпіонатів світу. Тоді скромний Тото був дуже близьким до того, щоб зробити всю Італію по-справжньому щасливою. Однак казкам, на жаль, не місце в реальному житті.