Футбольні мундіалі: від великого до смішного. Частина VІІ. Шпак для Гаррінчі

В 1958 році в Бразилію ніхто не вірив. Через 4 роки все кардинально змінилися. Торсида не зрозуміла б своїх футболістів, якщо б вони повернулися з Чилі без другого чемпіонського титулу. Селесао зовсім не хвилювали імена перших суперників: Мексики, Чехословаччини та Іспанії. «Чому ми маємо когось боятися, навпаки, всі повинні тремтіти перед нами. Вони заб’ють нам скільки зможуть, а ми їм – скільки захочемо». Сподівання закидати конкурентів шапками були цілком логічними. Всі елементи чемпіонського пазлу 1958 року залишалися на місці. А Пеле за час, який минув з моменту шведського тріумфу, перетворився на справжню машину по забиванню голів. Навіть жарти, які панували серед селесао, були з чотирирічною бородою. Жилмар, побачивши Гаррінчу в шортах, починав бідкатися:

– О Боже! Вони зламали ноги Мане.

Діді намагався «заспокоїти» Жилмара.

– Ні. Його ноги рівні, як в моделей. Це решта тіла в Гаррінчі крива.

Щоправда, бразильська делегація напередодні польоту в Чилі не дорахувалася свого вболівальника номер один Кріштіану Лакорте, внесок якого в шведську перемогу відзначали всі гравці селесао. Цей фанат був одним з найхаризматичніших членів бразильського десанту в Скандинавії. Кріштіану працював адвокатом та міг дозволити заплатити з власної кишені за шведський вояж. Оскільки Лакорте пересувався на візку, то футболісти одразу взяли його під свою опіку. Як правило, Кріштіану допомагали потрапляти на ігри Белліні чи масажист Маріо Амеріко. Тренер Феола часто радив гравцям брати приклад з Лакорте. «Чому ви лазите по полю, наче сонні мухи? Ви ж бачите, як Кріштіану святкуючи забитий гол, ледь не вискакує з візка. Ану мерщій беріться до роботи». На жаль, в 1960 році хворе тіло взяло гору над войовничим духом Кріштіану.

За кілька днів до відльоту в Чилі селесао влаштували масштабний прийом в палаці Гуанабара, резиденції міської влади Ріо.

Там Гаррінча отримав великий стимул для перемоги на мундіалі. Дехто з бразильських істориків цілком серйозно вважає, що саме, завдяки цьому специфічному бонусу селесао змогли нашити на свою форму другу чемпіонську зірку. Губернатор Ріо Карлос Ласерда тримав в саду палацу  величезний звіринець, окрасою якого були заморські птахи. Серед них особливо виділявся шпак, привезений з Індії. Він свистів, гавкав та імітував рев літака, а його словниковому запасу міг би позаздрити пересічний член племені Мумбо-Юмбо. Шпак одразу вирішив продемонструвати футболістам все своє ораторське мистецтво: «Алло, тут палац!» «Вже йдеш?» «Гол!», «Васко!» і купу матів, яким його навчив інтелігентний губернатор. Цей сольний виступ найбільше вразив Гаррінчу. Губернатор помітив, що форвард не зводить очей з птаха, та запитав в Мане: «Як він тобі?». «Це – справжнє диво», – відповів футболіст. Губернатор запропонував укласти «угоду»: «Давай, якщо ви переможете в Чилі, то птах буде твій». Гаррінча миттєво погодився: «Без питань. Він мені однозначно стане в нагоді. Думаю, що шпак допоможе навчити нашого воротаря Мангу (основний кіпер Ботафого) кільком новим словам». Однак навіть такий дивовижний птах не мав жодного шансу на фоні головного стимулу Гаррінчі на цьому мундіалі. В Мане під час чилійського мундіалю розпочався бурхливий роман з пристрасною виконавицею самби Ельзою Суарес. Якось після безсонної ночі, Мане, затягнувшись сигаретою, пообіцяв коханій: «Ельза, я виграю цей мундіаль для тебе!»

20 травня 1962 року Бразилія проводжала в Чилі своїх героїв. Кожного футболіста обіймали 4-5 членів родини. Найбільша делегація прибула з Пау-Гранде, щоб сказати кілька теплих слів Гаррінчі. Щоправда, рідних серед них не виявилось. Як правило, це були «друзі» Мане по пляшці. Керівництво бразильської ескадри пильно слідкувала за тим, щоб всі дотримувалися щасливого ритуалу чотирирічної давнини. Так, Бразилія вилітала до Чилі тим самим літаком, що і 4 роки тому до Швеції, пілотом був той самий капітан Бунгнер. Керівник бразильської делегації Пауло Машадо де Карвалью одягнув той самий коричневий костюм, що й перед поїздкою на чемпіонат світу 1958 року. Костюм вже тріщав по швах, але Карвалью це абсолютно не хвилювало. Чого тільки не зробиш заради посмішки Фортуни.

Гравці збірної Бразилії були повністю сконцентровані на перемозі, їх не відволікали навіть походеньки в місцеві борделі, за які заплатила бразильська конфедерація. Футболісти з задоволенням приходили на тренування, на яких тренер з фізпідготовки Пауло Амарал спускав з них відра поту. Не відставав від своїх партнерів й 37-річний дідуган Нілтон Сантос, який виконував вправи із ще більшим завзяттям, ніж молодь. Гравці настільки сильно мріяли про основу, що ночами, замість пошуків пригод вулицями Вінья-дель-Мар, залишалися, щоб послухати імпровізовані концерти, які влаштовував тренер Айморе Морейра. Селесао називали його бразильським Шопеном. На перший погляд, футболісти говорили настільки щиро, що тренеру починали лізти  в голову бентежні думки: «Можливо, я помилився. І мені краще було б стати музикантом, а не протирати штани на тренерській лаві». Насправді Айморе зробив вдалий вибір, оскільки гравці не могли дочекатися, коли Морейра нарешті закінчить свій виступ, від якого в них в’янули вуха.

Дебютний матч з Мексикою породив чимало запитань на кшталт: «А чи дійсно бразильський чорт такий страшний, як його малюють?» В першому таймі селесао рухались по полю так, наче на них тиснув тягар Кубка Жуля Ріме, який вони привезли з Бразилії. Мексиканський захист з’їв атаку чемпіонів світу. А найточніший постріл Короля влучив Вава нижче пояса. Удар виявися настільки сильним, що селесао ледь не довелося грати в меншості. Ацтеки ж створили кілька стовідсоткових моментів, які не конвертувалися в голи завдяки блискучій грі Жилмара. Мексиканські вболівальники, жонглюючи сомбреро, гнали своїх вперед. Перший тайм дав Ацтекам надію на те, що їм вдасться розжитися скальпом діючих чемпіонів світу. Але не так сталося, як гадалося. В перерві Айморе Морейра влаштував своїм підопічним добрячого прочухана. На другу половину гри вийшла зовсім інша Бразилія. Загалло та Пеле двічі змусили капітулювати легендарного Карбахала. Мексиканським фанатам довелося покидати трибуни, витираючи сльози сомбреро.

В другій грі бразильці мали схрестити шпаги з чехословаками. Пауло Машадо де Карвалью чудово розумів, що в порівнянні з мексиканцями це суперник зовсім іншого рівня, який може покарати за найменшу помилку. Але він сподівався, що бронзовий костюм й тут допоможе йому. Аж раптом трапилася подія, через яку його наполовину повна склянка стала наполовину порожньою. Поспішаючи, Карвалью підбіг до дверей готелю, думаючи, що вони відкриті, однак він помилився. Пауло розбив скляні двері на друзки. Після цього випадку обличчя Карвалью виглядало так, наче на нього напала зграя диких кішок. Подертий бразилець спостерігав за матчем з чехословаками в жахливому настрої. Він не чекав від нього нічого хорошого, адже знав, що прикмети ніколи не підводять. І Пауло виявився правим.

Чехословаки однією лівою відбивали всі нечисленні наскоки селесао. Та й самі кілька разів могли запалити червоне світло над воротами Жилмара. А на 25-й хвилині трапилося, як тоді видавалося, непоправне. Пеле розрядив свою гармату в штангу воріт Шройфа. Після цього форвард завалився на газон. Карвалью схопився за серце, але невдовзі йому відлягло. Король піднявся та продовжив гру. На жаль, ненадовго. Зіто віддав пас на Пеле, але той не зміг навіть витягнути ногу, щоб дістати сферу. Наляканий партнер підбіг до нього та запитав: «Що з тобою?». Король відповів: «В мене травма, і схоже, серйозна». Форварду довелося покинути поле. Лікар Гослінг та масажист Амеріко швидко поставили Короля на ноги, але не більше. Повернувшись на поле, Пеле лише позначав свою присутність й не міг безболісно зробити і двох кроків. В перерві Пеле трохи отямився та вже навіть міг приймати м’яч та переадресовувати його партнерам. Про щось більше не могло бути мови. Чехословаки Лала, Масопуст і Поплухар бачили страждання Короля та домовилися не атакувати його, адже не хотіли добити монарха. Позбавлена своєї головної зброї Бразилія так і не спромоглася пробити Шройфа. Добре, хоч захист не підвів. Нульова нічия за такої гри видавалася непоганим результатом. Проте бразильцям тепер було не до сміху.

Футболістів, як і журналістів, турбувало одне питання: «Наскільки серйозною є травма Пеле?» Гослінг констатував, що Король надірвав м’яз стегна, а тому його участь в матчі з Іспанією є виключеною. Проте Карвалью не вірив ескулапам, він звернувся за допомогою до вищих сил. Проте щоденні молитви до Богоматері Апаресіди теж виявились неефективними. Пеле хотів за будь-яку ціну зіграти проти Фурії Рохи. Він попросив Гослінга зробити йому укол, який мав приглушити біль в надірваному м’язі. Але лікар знав, чим це загрожує. Будь-якої миті м’язові волокна Короля могли б розірватися, а це могло поставити хрест на його кар’єрі. Пеле намагався переконати ескулапа: «Під час турне Сантоса Європою наш лікар вже неодноразово робив мені такий укол, коли я був травмований, і нічого зі мною не трапилось. Гослінг залишався незворушним: «Я не хочу грати в російську рулетку з п’ятьма патронами з шести можливих. Ти ще молодий і не раз виступатимеш на чемпіонатах світу».

В матчі з іспанцями Морейра зробив ставку на Амарілдо. Тренер розумів, що він дуже ризикує. Попри те, що Амарілдо був чудовим гравцем, він часто не міг впоратись з нервами, за що й отримав від бразильської преси прізвисько «Шалений». Форвард міг влаштувати бійку навіть на тренуваннях. Одного разу на тренуванні Ботафого Амарілдо не зміг приборкати досить простий м’яч. Після цього наставник Пауло Амарал відчитав його, як школяра. Форвард теж не поліз за словом до кишені й запропонував дуель на кулаках. Тренер зняв футболку, накреслив бутсою на газоні лінію та попередив: «Якщо хочеш жити, то краще не переходь її». Амарілдо, оцінивши атлетичну фігуру Амарала вирішив не порушувати цей міцно укріплений кордон.

Вночі, напередодні матчу, з Іспанією хтось постукав в двері готельного номера Амарілдо. Відчинивши двері, форвард побачив на порозі свого старого «друга» Амарала, який приніс йому радісну звістку

– Я замовив за тебе слівце перед Морейрою, сказавши, що ти тепер справжній мужчина і не підведеш в матчі з грінго. Дивись, щоб в я тобі не помилився».

– Не переживайте. Ви думаєте, що я боюся цих іспанців?

– Ні, Амарілдо. Якраз навпаки. Грінго знають тебе, як облупленого. Вони будуть тебе пхати, бити та обпльовувати. Що ти тоді зробиш? Тренер чудово вмів читати по обличчях. Я бачу, що ти б з ними зробив. Але в грі ти не можеш пуститися берега. Коли вони почнуть називати твою маму повією, ти мусиш стати глухим, а коли іспанський верблюд обплює тебе, ти просто зітреш слину з обличчя. Слухай мене уважно Амарілдо, якщо ти вдариш когось з грінго, він почне катулятися по землі так, наче ти йому відірвав ногу. Суддя гідно оцінить акторський талант іспанця й ти вилетиш з поля».

Все трапилося так як і прогнозував Амарал. Іспанці провокували Амарілдо, але він, зціпивши зуби, терпів. На перших хвилинах матчу новачок почувався не в своїй тарілці і не створив жодної небезпечної нагоди біля воріт Аракістайна. Амарілдо вийшов з тіні лише після того, коли Діді знайшов для нього потрібні слова: «Не переживай. Це лише на перший погляд дуже голосно звучить, що ти граєш за Бразилію. Подивись навколо, тут всі твої брати з Ботафого». Побачивши свої давніх партнерів, Амарілдо розпочав штурм іспанських редутів. Поки новачок красувався на полі в шапці-невидимці, бразильці переживали дуже непрості часи. На 35-й хвилині Аделардо вивів Фурію Роху вперед. Піренейці не збиралася на цьому зупинятися. Іспанські форварди танками лізли вперед. В середині другого тайму Нілтон Сантос сфолив на Кольярі у власному штрафному майданчику. Бразилець, зрозумівши, що накоїв, зробив кілька кроків назад, сподіваючись, що чилійський суддя Серхіо Бустаманте призначить штрафний, а не пенальті. Сантосу вдалося замилити очі арбітру, і 11-метрова кара оминула селесао. Іспанські футбольні історики пишуть, що така сліпота судді виявилась зовсім невипадковою. Вони розповідають, що за декілька днів до гри коханка Серхіо зустрічалася з чиновниками бразильської конфедерації й ті дали їй три тисячі доларів на кишенькові витрати.

Після непризначеного пенальті гра для з іспанців перевернулася з ніг на голову. На 27-й та 41-й хвилинах другого тайму обпльований та підкований Амарілдо здійснив свою вендетту.

Ще одним героєм цього поєдинку став Гаррінча. До заключного матчу групового турніру чилійського мундіалю Мане був лише блідою тінню самого себе. В грі з Мексикою він запам’ятався кількома яскравими проходами, але не більше. Ацтеки не спускали з нього очей і його часто крили по троє-четверо суперників. Пару разів добряче отримавши по ногах, він вирішив не ризикувати та втратив зацікавлення до матчу. В поєдинку з чехословаками Мане шматував фланг суперника та виконав кілька чудових прострілів, які, як правило, з легкістю завершували Пеле або Вава. Проте в цій грі Королю довелося перекваліфікуватися в глядача, а в Вава гра не клеїлася. Тому Гаррінча теж вирішив махнути рукою на цей матч. А ось в ключовій битві з іспанцями всі нарешті побачили старого-доброго Мане. Хто зумів розбудити Кривоногого янгола? Звичайно ж, Ельза. Вона приїхала в Чилі напередодні матчу з Іспанією й відтоді Гаррінча грав для неї. І грав настільки добре, як ніколи до цього.

В чвертьфіналі на селесао чекали родоначальники. Бразильці небезпідставно остерігалися англійців, адже розуміли, що без Пеле втратили свій безсмертний статус. Нерви підводили навіть таких загартованих бійців, як Загалло. В нього настільки трусилися руки, що він кілька хвилин не міг дати собі ради з шнурками на бутсах. Вийшовши на газон, Маріо зрозумів, що йому терміново потрібно відлити. Оскільки Загалло міг не витримати досить тривалого забігу в туалет, йому довелося шукати хід конем і бразилець, наче вправний гросмейстер, миттєво його знайшов. Маріо покликав кількох партнерів та журналістів, які утворили навколо нього імпровізоване коло. Тепер Загалло міг спокійно позбутися зайвої рідини просто на полі. Єдиним, хто не боявся англійців, був Гаррінча. Музикант-тренер Айморе Морейра вмів прекрасно грати на клавішах душі Мане: «Уяви, собі, що ти сьогодні граєш в себе вдома в              Пау-Гранде. Ти думаєш, що англійці кращі за твоїх суперників з рідного міста? Ти ж знаєш, що грінго не вміють грати в футбол. Для того, щоб ще більше збити острів’ян з пантелику, я поставлю тебе в центр, поки вони розберуться, що й до чого, ти вже встигнеш їх поховати, Мане». Така імпровізація Морейри шокувала англійців. Бездоганний в цьому поєдинку Мане робив з англійцями все, що хотів. На 31-й хвилині гри він відкрив рахунок в поєдинку ударом… головою. Кривоногий янгол забивав з другого поверху так само «часто», як і сучасний футбольний бог Мессі. Коли через 7 обертів секундної стрілки Гітченс відновив паритет, Мане знову сказав своє вагоме слово. Гаррінча пробив зі штрафного, голкіпер не зміг приборкати непокірну сферу та випустив її під ноги Вава. Форвард ніколи не марнував такі нагоди, а тим більше в чвертьфіналі мундіалю. На 59-й хвилині Мане зробив контрольний постріл по воротах англійців – бразилець, не питаючи дозволу в Діді, ошукав Спрінджетта сухим листом. Цей гол став вишенькою на торті, який спік в цьому матчі шеф-кухар Мане.

Гра з чилійцями в півфіналі не виглядала легкою прогулянкою. Звичайно, в футбольному плані селесао та Ла Роха знаходилися в різних вагових категоріях. Але чилійці мали на своєму боці солідну зброю, яка допомогла їм зайти настільки далеко – вболівальників. З ними господарі почувалися так, наче грали в більшості. Гаррінча знав, що в цьому матчі за ним тінню слідуватиме Еладіо Рохас, з різноманітним репертуаром прийомів якого він мав нагоду познайомитись під час товариських матчів з Коло-Коло. Зі стартовим свистком чилієць розпочав своє сафарі, головною жертвою якого мав стати кращий гравець селесао. Еладіо копав та штовхав Гаррінчу, а інколи, непомітно для арбітра, перевіряв ліктем міцність ребер бразильця. В декількох епізодах Рохас «ненароком» пхав свої брудні пальці в очі Мане. Перуанський суддя Ямасакі закривав очі на ці витівки чилійця. Однак Мане знав, що на трибунах за ним спостерігає Ельза, а тому не звертав уваги на брутальну гру суперника. Кривоногий янгол покарав чилійців дублем та віддав гольовий пас на Вава. Всім було очевидно, що Мане повинен стати кращим гравцем чемпіонату світу 1962 року. Залишалася лише одна маленька формальність – виграти фінал. Аж раптом бразильський горизонт затягнули грозові хмари.

За 7 хвилин до кінця півфіналу Рохас вкотре приклався до ноги Гаррінчі, і той не витримав, та як слід врізав чилійському мисливцеві. Щоправда, бразильські історики дещо по-іншому описують цей епізод: «Мане встав та швидше, для сміху, ніж щоб помститися, вдарив Рохаса коліном в задницю. Чилієць після цього легенького дотику завалився на траву, так ніби на нього впали Кордільєри. Боковий арбітр, який знаходився за метр від місця «злочину», настукав головному й той вигнав Мане», – пише Руй Кастро. Кривоногий янгол з опущеною головою покидав поле під свист чилійських фанів. Проте цього їм виявилось замало. Якийсь новоявлений Давид поцілив каменем Гаррінчі в голову. Ельза всерйоз налякалася за життя свого коханого та кинулася його рятувати. Проте поліція швидко вгамувала пристрасну бразилійку. На щастя, Мане не повторив долю Голіафа та відбувся легкою подряпиною.

Керівники бразильської конфедерації недовго святкували перемогу над чилійцями. Залишався ще один, однак найважливіший матч. І грати його без Пеле та Гаррінчі було б авантюрою. Гослінг заявив, що шанси Пеле одужати до  фінальної битви практично рівні нулю, а тому всі зусилля були кинуті на відміну дискваліфікації Мане. Представник конфедерації Луїс Мігель навів на користь Кривоного янгола залізний аргумент: «Мане – справжній джентльмен. Чилійці не залишили на ньому живого місця й він не витримав. Я, звичайно ж, не виправдовую такий його вчинок, але просто зверніть увагу на те, що ніколи раніше в своїй кар’єрі Гаррінча не бачив перед собою червоне світло, хіба за виключенням світлофора». Насправді, арбітри тричі вилучали Мане, адже індіанські корені час від часу нагадували про себе і тоді жертва перетворювалася на мисливця. Комісія, яка розглядала справу Гаррінчі, не знала про ці факти, а тому захист бразильця отримав важливий аргумент на його користь. Також селесао підтягнули до цієї справи державної ваги важку артилерію. Нею став сам прем’єр-міністр Танкредо Невіс, який написав листа на адресу інквізиторів Мане: «Весь багатомільйонний народ Бразилії звертається до вас з проханням помилувати Гаррінчу. Цього ніколи більше не повториться, ми беремо його на поруки».

Бразильці знайшли вихід на суддю Ямасакі через президента Перу Мануеля Угартече. Він «попросив» співвітчизника не писати в своєму рапорті нічого кримінального проти Гаррінчі. Очевидно, що служитель Феміди не зміг відмовити високопосадовцю. Проте комісія могла покликати до себе на килим суддю на лінії уругвайця Естебана Маріно, який настукав на Гаррінчу, і тоді весь хитромудрий план бразильців міг би розвалитися, мов картярський будиночок. Чиновники дали завдання єдиному своєму арбітру на мундіалі Жоао Етцелю: «Ти повинен зробити так, щоб Маріно зник й до того ж якомога швидше». Арбітр миттєво сконтактувався з Естебаном та запросив його в свій готельний номер. Вони пропустили кілька чарок... Наступного ранку Маріно вилетів в Монтевідео. До речі, по дорозі додому він заїхав на кілька днів в Париж, де зупинився в одному з найдорожчих готелів столиці Франції. Недоброзичливці розповідали, що уругваєць гуляв явно не на свої гроші.

Бразильські чиновники досягнули свого – інквізиція змушена була виправдати Гаррінчу, адже Ямасакі написав в своєму рапорті, що він не бачив фолу з боки Гаррінчі, а вилучив бразильця з пасу Маріно. Оскільки уругвайцеві довелося терміново виїхати, то не існувало жодної причини, щоб позбавити вболівальників можливості насолодитися грою Гаррінчі в фіналі. Цього бразильським фанам виявилося замало, і вони почали розпускати чутки про те, що в матчі за титул зможе зіграти Пеле. Хоча молодий організм Короля миттєво відновлювався, але навіть він не зміг перебороти фізіологію. Морейра теж постійно набридав Гослінгу одним й тим самим запитанням: «Чи є шанс, що я в фіналі зможу розраховувати на Пеле?». Відповідь Гослінга теж не вирізнялася оригінальністю: «Ні. Це виключено!» Бразильські папараці отримали завдання від Морейри: навішати локшини на вуха чехословаків. Саме тому усім світом ширилася сенсаційна новина: «Трапилося диво. Пеле зіграє в фіналі!» Слов’яни не дуже вірили в магічне зцілення бразильця, оскільки їхня розвідка знала свою справу. Однак не настільки добре, щоб довідатись, що в день  ключової гри Гаррінча прокинувся з температурою 39 градусів.

Чехословаки традиційно виділили на ескорт бразильського мага аж трьох своїх гравців, чим той миттєво користався, вирізаючи гострі паси на Амарілдо та Вава. Поки слов’яни розібралися, що Мане далекий від своєї кращої форми, і для того, щоб з ним впоратися, буде достатньо лише двох охоронців, було вже пізно. Після того, як Вава на 78-й хвилині зробив рахунок 3:1, чехословаки зрозуміли, що бразильська поезія помножила на нуль їхню прозу. Останні хвилини команди явно догравали. Коли до фінального свистка залишалися лічені секунди, Гаррінча поставив ногу на м’яч, немовби запрошуючи чехословаків: «Спробуйте відібрати!». Ніхто так і не наважився спробувати своє щастя.

Бразилія змогла захистити свій чемпіонський титул та зробила це без кращого гравця світу. Хоча після чилійського мундіалю багато хто посадив на футбольний трон Гаррінчу. Невдовзі після закінчення фіналу Мане отримав телеграму з Бразилії від губернатора Ласерди: «Твій шпак чекає в палаці Гуанабара».

В наступній частині ми продовжимо тему тварин на мундіалях…

Далі буде…

Футбольні мундіалі: від великого до смішного Частина І. Уругвай 1930

Футбольні мундіалі: від великого до смішного.Частина ІІ. Тріумф дуче

Футбольні мундіалі: від великого до смішного.Частина ІІІ. Успішна подорож італійських аргонавтів за Золотою Нікою

Футбольні мундіалі: від великого до смішного. Частина ІV. Це все нам наснилося

Футбольні мундіалі: від великого до смішного. Частина V. Вважайте, що я звихнувся, вважайте, що я божевільний!

Футбольні мундіалі: від великого до смішного. Частина VІ. Бразилія ховає своїх демонів (1)

Футбольні мундіалі: від великого до смішного. Частина VІ. Бразилія ховає своїх демонів (2)